- кушнір
- [кушн’і/р]
-ра/, м. (на) -ро/в'і /-р'і/, мн. -ри/, -р'і/ў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
кушнір
Смотреть что такое "кушнір" в других словарях:
Кушнір — прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються … Орфографічний словник української мови
кушнір — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
Кушніренко — прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються … Орфографічний словник української мови
кушнірство — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
кушнірський — прикметник … Орфографічний словник української мови
кушнірувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
Кушнірук — прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються … Орфографічний словник української мови
кушнірувати — у/ю, у/єш, недок. Бути кушнірем, займатися кушнірством … Український тлумачний словник
кушнірство — а, с. Ремесло кушніра … Український тлумачний словник
кушнірський — а, е. Стос. до кушнірства … Український тлумачний словник
